Лиманське – селище міського типу. До 1944 року це були 2 населених пункти – Зельц (Лиманське) та Кандель (Рибальське). Адміністративний центр селищної ради знаходився в мікрорайоні, минулого військового містечка.
Лиманська (Зельцька) селищна рада, як адміністративно – територіальна одиниця утворилася в 1933 році. Розташована у південно – західній частині Роздільнянського району. Межує на півночі з Кучурганською, на сході з Степовецькою сільськими радами, на півдні – з Граденицькою сільською радою Біляївського району, на заході – (по Кучурганському водосховищу) проходить державний кордон з Республікою Молдова.
Селище має вигідне транспортно – географічне положення: 18 км. – до районного центру, 65 км – до обласного центру. Найближчі залізничні станції: Кучурган (10 км), та Роздільна; до міжнародної автотраси Одеса – Кишинів – 7 км.
Площа Лиманської селищної ради – 5 705, 5 га, в тому числі земель державної власності – 1 083, 81 га, земель комунальної власності – 974, 20 га, земель – приватної власності – 3 692, 49 га. Протяжність доріг – 22 км.
Селище Лиманське складають: 21 вулиць, 17 провулків, 2 200 дворів, 66 багатоповерхових будинків.
Населення станом на 2005 рік становить 7 276 чол., 22 національності. В селищі дві ЗОШ (І – ІІІ ступенів) – в них навчається 686 дітей, з ними працюють 88 – педагогів; школа – інтернат – навчається 106 дітей, 45 педагогів; два ДНЗ, в яких виховується 109 дітей.
Архівні документи та історія заснування Зельцу і Канделя (нинішнього Лиманського) свідчать про слідуюче:
Першими поселенцями нашої Кучурганської балки були татари, згодом її заселили запорізькі козаки. Козацькі хутори тягнулись від Кучургану і до Дністра, вони виконували роль своєрідного «заслону» від турецьких набігів.
Згодом по наказу Катерини ІІ козаки були переселені на Кубань, на необжиті землі Причорномор’я потребувало швидкого і хазяйського освоєння. На малозаселені південні території царських уряд запросив переселенців з-за кордону, а саме з Німеччини – батьківщини імператриці Катерини ІІ .
Початок колоніям німців – переселенців, був покладений в 1803 році. Друга «черга» переселенців, Кучурганська, прийшлась на 1808 – 1811 роки. Саме сюди за свій рахунок прибули 110 сімей з Ельзасу. Серед переселенців було мало заможних хазяїв. Бажаючим переселитися з Німеччини до Малоросії потребувалось мати з собою майно, худобу і грошові кошти – не менше 300 гульдечів.
Кожному з колоністів відводилось 60 десятин землі, яку вони могли передавати у спадок, але не мали права продавати. Колоністів звільнили від військових та громадських служб, державних податків на строк від 3 до 7 років.
Всі вище названі колонії відносились до Херсонської губернії, Кучурганського округу. В переважній більшості своїй колоністи були католиками – землероби, виноградарі, садівники, майстрові. Всього в Зельц прибуло 123 сім’ї , у Кандель- 125 сімей. Як справні господарі, німці обжили наш край, хоча було їм дуже важко. Наполегливою працею вони перетворили необжиту Кучурганську балку з піщаною землею і засушливим кліматом в зелений оазис.
В 1810 році в Зельцах будується католицька церква (кірха). Один з пасторів католицької церкви Мацієвський звернувся до комітету з проханням про відкриття школи. Прохання задоволено. В 1810 році школу було відкрито: навчалися в ній діти з 5-ти річного віку, кількість – 110душ. Канікули – на релігійні свята, та в пору сінокосу. Навчання велося на німецькій мові на до 1938 року. З 1938 р. наказом школу перевели на російську мову навчання.
В 1811 році пройшов перший перепис населення у колоніях – так на 1.04.1811р. – у Зельцах проживало: 101 сім’я - 471 душа, у Канделі – 102 сім’ї - 474 души. Кустарі- ремісники складали основну частину селища. Зельц славився своїми майстрами, якість товару була бездоганною – про щоб не велося : базар в Зельцах був заснований 26 червня 1821 року і діяв більше 100 років, потім його перевели в колонію Страсбург , де він успішно функціонує і досі.
З 1871р. німецькі населення втратили статус колоній і всі пільги, дані їм ще Катериною ІІ, і підпорядковувались губернському та земському управлінню.
Перша світова війна та революція 1917 р. стала важким випробуванням для всіх. Занепад у сільському господарстві не міг не відобразитися на житті колонії. Німецьке населення повстало проти радянської влади. Повстання було подавлено Червоною Армією. Приходили в запустіння поля, зачинялись лавки, лікарні, майстерні. Чугуно – ливарний завод Чітманя, який діяв у Зельцах, розбито і розгромлено. В 1933 Зельц став районним центром. В 1937 році кірху переобладнають на клуб, затрачуючи значні кошти. Діє МТС, 10 сільськогосподарських артілей, 1 рибколгосп, 1 промислова і 1трикотажна артіль.
В 1938 р. Зельцкий район розформували, приєднавши частину до Роздільнянського, частину – до Біляївського районів.
Після окупації в 1941 році Роздільнянського району румунськими окупантами німецькомовне населення за визначенням Німеччини, було звільнене від підлеглості румунської адміністрації.
Німцям надається можливість утворити одноосібні господарства, їм повертається в користування земельні наділи .
Із німців - колоністів фашисти формували військові підрозділи і відправляли воювати під Сталінград. Знову відкрились католицькі храми. Перед відступом окупантів навесні 1944р. фашистська Німеччина розпорядилась депортувати німецькомовне населення.
Після Перемоги сім’ї депортованих німців з Німеччини повернули до Радянського Союзу. Але не в Зельц, а у Челябінську та Свердловську області, до Казахстану без права виїзду. У 1953р. після смерті Сталіна було знято спец поселення, і українським німцям дозволили вернутися у рідні місця, але без права на вимогу спадщини.
В період Великої Вітчизняної війни 304 мешканця Зельц – Лиманське билися з ворогом на фронтах, 109 з них померли у боях. Під час окупації фашисти учинили жорстоку розправу над жителями села, замучили і знищили більш 250 активістів, серед них депутат Верховної Ради УРСР І.І. Курц, голова колгоспу І.Г. Ріхтер, його дружину та шістьох дітей, бригадир колгоспу І.Н. Тульман та його родину, вчителька Р.А. Дойбері.
На сьогоднішній день та території селищної ради проживає 20 інвалідів та 19 учасників бойових дій, діє дві ветеранські організації.
Після визволення Роздільнянського району від німецько – фашистських загарбників починається відродження народного господарства в селищі:
В 1944 році створюється винрадгосп «Шлях Ілліча», в 1945 році - винрадгосп «Карла Маркса», в 1947 році засновано ремісниче училище, яке згодом реформується в СПТУ – до 2004 року, зараз це – «Лиманський Професійний аграрний ліцей», в якому навчається близько 500 чол.. В 1945 році починається будівництво військового аеродрому та військового містечка. В 1949 відкрита Лиманська дільнична лікарня. В 50 – ті роки добудовується Лиманська середня школа № 1 відкриваються дитячі садки № 1 та № 2, створюється робкооп «Лиманський», вступають в стрій насосні станції для поливу полів.
Поступово нарощувались виробничі потужності виноградних радгоспів. В господарствах побудовані винзаводи, які переробляють вирощений виноград і виготовляють високоякісні виноматеріали. Директори винзаводів Макарова В.П. та Внодченко А.К. неодноразово приймали участь у міжнародних виставках вин, де продукція їх винзаводів була високо оцінена та удостоєна медалей.
60 – 70 роки ознаменувались розбудовою населених пунктів – зводилось сучасне військове містечко і вся інфраструктура, заселено чисельну кількість переселенських будинків, відкривається Дитяча музична школа, в 1975 році типова школа № 2, яку протягом 25 років очолює С.П. Пастухов.; типовий дитячий садок на 240 місць, будинок побуту, магазини.
В 1967 році збудовано Будинок Культури № 1.
Все це здійснювалось під керівництвом директорів радгоспів: Муравіна, Мельник П.А.., Сундукова М.Д. Шило І.К., голів – Прокопенко С.І., Ярошенко О.Н.
В 70 ті – 80 - ті зводилися радгоспні їдальні, гуртожиток, теплиці, прокладено 4 км водогону.
З середини 80 – х років до початку 90 – х було заасфальтовано 5 км доріг. В цей період спостерігався високий розвиток духовної культури: працювали 3 селищні бібліотеки і одна у військовому містечку, два будинки культури і будинок офіцерів, в яких діяли 9 гуртків художньої самодіяльності.
В кінці 80 – х розпочав діяти телевізійний ретранслятор, на початку 90 – х розпочалося газифікація селища. У цьому велика заслуга тодішніх директора радгоспу «К. Маркса» та селищного голови Євтодій С.Є.
90- ті роки були складними: розпад Радянського Союзу, негаразди, важке становище нашої держави не могли не вплинути на економічний стан господарств та соціальну інфраструктуру селища.
Змінювалися форми власності – радгосп «Шлях Ілліча» в ВАТ «Шлях Ілліча», радгосп «Карла Маркса» в ТОВ «Лиман», зникали держпідприємства, розформовувався Лиманський гарнізон, виводились військові частини. На місці військового аеродрому зараз ТОВ «Міжнародний аеропорт Лиманське».
Проблем було дуже багато: і загальнодержавних, і власних – з своїми особливостями. Необхідно відмітити, що саме в цей час (більше 10 років) ніяких великих капіталовкладів не було – крім допомоги керівника ВАТ «Шлях Ілліча» Дворника І.М. в газифікації окремих вулиць селища та Лиманської загальноосвітньої школи № 1.
В 2002 році з ініціативи Дворника І.М. почав відмічатися День селища. Лиманці святкують його у день Петра – Павловського храму 12 липня.
З середини минулого десятиріччя розпочинається новий період в історії селища – розбудови та відновлення традицій.
Депутатським корпусом, виконкомом Лиманської селищної ради на чолі з селищним головою Жаріковим Є.С. приділяється велика увага заходам по благоустрою та розвитку соціальної інфраструктури селища.
В 2004 році створено при Лиманській селищній раді комунальне підприємство «Житкомунгосп».
2004-2005 роки – в комунальну власність Лиманської селищної ради прийняті всі об’єкти соціальної сфери селища від ТОВ «Благодатне» та ВАТ «Шлях Ілліча»: будинок культури № 1, Дитячий садок № 2, артезіанські свердловини та башти «Рожновського», водопровідні мережі по селищу, очисні споруди, гуртожитки, ФАП та весь житловий фонд селища.
2005 рік – був проведений капітальний ремонт дороги по вул. Перемоги Лиманською селищною радою виділено 117 дитячих ліжечок немовлятам, які народилися у 2005 році.
Проведено перенос адміністрації Лиманської селищної ради в цент селища з проведенням капітального ремонту і розміщенням в будівлі комунальної власності селищної ради.
2006 рік – розпочато роботи по капітальному ремонту та газифікації дошкільного начального закладу № 2 «Малятко». Який відновив свою роботу з лютого 2007 року.
Відкрито Лиманську філію Одеського історико – краєзнавчого музею (засновник та керівник Рислінг Л.Ф.)
Проведено капітальний ремонт приміщення ФАПу з капітальним ремонтом даху.
В 2007 році в комунальну власність Лиманської селищної ради був прийнятий житловий фонд колишнього військового містечка, теплові мережі, котельна та водопровідні мережі.
Проведений капітальний ремонт даху спортивного залу БК № 3.
Проведений капітальний ремонт селищних мереж водопроводу першого пускового комплексу та заміна башт «Рожновського».
Створено при Лиманській селищній раді Центр соціальної служби для сім’ї , дітей та молоді.
Проведено відновлення ліхтарної вітки з встановленням 16 ліхтарів в колишньому військовому містечку.
Проведено капітальний ремонт теплових мереж колишнього військового містечка.
Проведена розчистка дренажних каналів та ремонт електродвигунів ДНСЗВ № 1.
2008 рік – ювілейний. Наше селище святкує 200 – річчя з дня свого заснування. Високих гостей з Німеччини, Канади, Америки, з обласних центрів України та сіл району зібрав міжнародний фестиваль «200 років живуть села і лунає над ними пісня». Урочистості були організовані селищною радою на чолі з селищним головою, німецьким культурним центром зустрічей та колективом будинку культури № 1, на базі якого проходило дійство. Гості та учасники свята відзначили високий рівень підготовки та проведення урочистостей .
Лиманський професійний аграрний ліцей відзначає своє 60 – річчя (директор – Тенінгольц С.Я., заступник Бухнаєва Л.М.)
Закладено міні – парк у військовому містечку (біля БК № 3) та встановлено пам’ятники «Загиблим воїнам інтернаціоналістам», «Полеглим за Батьківщину 1941 – 1945 рр.», на території селища висаджено дерев - 200 шт., кущів - 150 шт. , квітів - 250 шт.
Одним з організаторів та спонсорів виступив тодішній директор аеропорту «Лиманське» - Загребельний С.І.
На території селищної ради проживає воїнів інтернаціоналістів 98 чол., діє дві організації воїнів афганців. Безоплатно виділено приміщення під розміщення ради ветеранів, воїнам інтернаціоналістам та відділенню зв’язку 67452. (інформація станом на 2010р.)
Проведена гідрохімічна очистка внутрішньобудинкових систем опалення в колишньому В/М.
2009 рік створені комунальні підприємства «Лиманськетеплокомуненерго», та «Будинкоуправління».
Лиманська амбулаторія сімейної медицини відзначає своє 60 – річчя (головний лікар – Плеханов В.В.)
Виділено 10 ордерних квартир. 9 службових квартир молодим спеціалістам лікарні, школи, школи – інтернату та комунальних підприємств.
2010 рік – встановлено пам’ятник загиблим кадетам в районі Лиманської школи – інтернату.
Створено спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальні послуги Лиманське» з передачею на обслуговування кладовища.
Проведено капітальний ремонт зовнішніх мереж водопроводу та дороги по вул. Перемоги
Проведено відновлення пішохідних доріжок по колишньому В/М.
(інформація станом на 2010р.)
